05.11.2024
Dr. Mohammad Zahoor.
Вибори в США – Роздуми про можливу перемогу Трампа
Перемога Трампа могла б вплинути на війну між Україною та Росією, посилити позиції Путіна, створити виклики для Зеленського та змусити Європу переосмислити свою стратегію безпеки в умовах зменшеної участі США.
Президент України Володимир Зеленський і колишній президент США Дональд Трамп тиснуть руки під час зустрічі в Нью-Йорку 27 вересня 2024 року. Фото: Алекс Кент / AFP
Якби Дональд Трамп переміг на сьогоднішніх президентських виборах у США, це, ймовірно, спричинило б значний зсув у політиці США щодо війни в Україні. Трамп послідовно висловлював скептицизм щодо подальшої участі США в Україні, стверджуючи, що цей конфлікт не є основним інтересом США і пропонуючи зосередитися на переговорах для досягнення врегулювання.
Якщо Трамп обійме посаду з такою позицією, наслідки можуть змінити хід війни. Ось кілька можливих сценаріїв:
Зміна політики США та скорочення підтримки
Перемога Трампа може призвести до скорочення або повної зупинки військової та фінансової допомоги Україні з боку США. Підтримка США була критично важливою: мільярди доларів на військову допомогу та сучасну зброю значно зміцнили українські сили. Трамп може зосередитися на врегулюванні шляхом переговорів замість подальшого фінансування оборони України. Вихід чи зменшення підтримки з боку США, ймовірно, послабить військові можливості України, які значною мірою залежать від HIMARS, систем протиповітряної оборони та розвідки, що постачаються США.
Вплив на НАТО та єдність Європи
Зменшена роль США може створити безпрецедентний тиск на НАТО та Європейський Союз, які мають самостійно підтримувати Україну. Хоча європейські країни надали значну допомогу, їхні ресурси та можливості не відповідають американським. ЄС зіштовхнеться з величезним фінансовим і логістичним тягарем, і без лідерства США в НАТО може виникнути розкол щодо обсягу та характеру подальшої підтримки України.
Деякі європейські країни, такі як Польща, країни Балтії та Велика Британія, рішуче підтримують Україну та, можливо, продовжать надавати допомогу навіть без участі США. Однак більш заможні та впливові країни, як Німеччина та Франція, які історично схиляються до дипломатії та обережні щодо ескалації, можуть виступати за мирне врегулювання, що може призвести до розбіжностей у політиці всередині ЄС.
Можливе мирне врегулювання та перевага для Росії
Бажання Трампа досягти «швидкої угоди» може підбадьорити Путіна. Сценарій, в якому США підштовхують Україну до переговорів, може вимагати значних територіальних поступок, залишаючи Україну вразливою та, можливо, змушуючи Зеленського прийняти невигідні умови. Риторика Трампа іноді припускала готовність дозволити Росії зберегти контроль над спірними територіями на сході України, що може послабити позиції України та сигналізувати Путіну про ефективність його агресивної тактики.
Якщо буде досягнуто врегулювання, яке зберігає певні територіальні надбання Росії, це не тільки підсилить Путіна внутрішньо, підтвердивши його наратив про силу Росії, але й створить небезпечний прецедент. Це покаже, що територіальна агресія може дати результат, можливо, надихаючи інші країни з подібними амбіціями.
Європейська самостійність та військове нарощування
З можливим зменшенням участі США ЄС зіштовхнеться з важливим моментом: або посилити колективну оборону, або ризикувати поступкою під тиском Росії. Європа має економічну міць, щоб врівноважити Росію, якщо повністю об'єднається, але для цього потрібне значне збільшення витрат на оборону, прискорення військової інтеграції та посилення військово-промислового комплексу, щоб стати самодостатньою.
ЄС потрібно буде прийняти інтегрований підхід до оборони, який зараз не існує в необхідних масштабах. Оскільки багато країн ЄС сильно залежать від американських військових технологій і розвідки, перехід до самостійної підтримки України потребуватиме років для перебудови та інвестицій. Країни, такі як Німеччина, які неохоче інвестували значні кошти в оборону, мають швидко змінити свою політику.
Стратегічний глухий кут або ослаблення України без підтримки США
Без подальшої допомоги США Україні може бути важко зберегти поточний рівень опору проти Росії. Зміна політики США може призвести до повільнішої та дорожчої війни на виснаження, коли Україна змушена захищати свою територію без достатніх ресурсів для повернення окупованих Росією районів. Одна лише підтримка Європи може не бути достатньою для підтримки всього обсягу військових операцій України, що може призвести до стратегічного глухого кута, в якому обидві сторони залишаються окопаними без вирішального результату.
Цей сценарій може призвести до замороженого конфлікту, коли Україна втрачає де-факто контроль над східними територіями, зберігаючи при цьому обмежену підтримку Заходу. Це було б вигідно для Росії, оскільки вона, ймовірно, зберегла б контроль над вже анексованими регіонами та зіткнулася б з меншим міжнародним тиском на вихід.
Питання європейських можливостей без підтримки США
ЄС, без підтримки США, може опинитися у невигідному становищі через масштаб російської військової сили. Росія, незважаючи на економічні виклики та логістичні проблеми, зберігає міцну військову інфраструктуру, яку європейські сили самостійно можуть не подужати. Відсутність США залишить значний розрив у військових можливостях НАТО, особливо в галузях повітряної підтримки, розвідки та логістики.
ЄС також буде важко зрівнятися з рівнем передових озброєнь та фінансових ресурсів, які надали США. Хоча європейські країни могли б продовжити постачання зброї Україні, зменшення потоку високотехнологічних систем та відсутність американських розвідувальних активів послабило б оборону України. Додатково, європейські країни могли б бути змушені обмежувати свої запаси для власної безпеки, зменшуючи обсяг і якість допомоги, яку вони можуть надавати Україні.
Можливі наслідки для глобального впливу та союзів
Перемога Трампа, яка призведе до виходу США з України, може змінити глобальні альянси. Східноєвропейські країни, побоюючись агресії Росії, можуть шукати тісніших двосторонніх оборонних зв'язків з неєвропейськими союзниками, такими як Велика Британія, Японія чи навіть Австралія. Тим часом Росія, ймовірно, ще більше зблизиться з Китаєм, почувши себе впевненою завдяки розколу Заходу.
Крім того, вихід США з України може сигналізувати авторитарним режимам у всьому світі, що Захід розділений і може не втручатися проти агресивних дій, що потенційно підвищить нестабільність в інших регіонах. Якщо США будуть сприйматися як ненадійний союзник, європейські країни можуть прагнути поглибити свої військові та економічні зв’язки одна з одною, можливо, прискорюючи інтеграцію оборони ЄС та зменшуючи центральну роль США у європейській безпеці.
Хто вийде переможцем?
Перевага для Путіна:
Якщо політика Трампа призведе до скорочення підтримки України з боку США, а Європа не зможе достатньо компенсувати цей розрив, Путін, ймовірно, отримає стратегічну перевагу. Такий сценарій підтвердить його довгострокову стратегію витримати стійкість Заходу і створить можливості для подальшого впливу в Східній Європі. Росія могла б закріпити свій контроль над окупованими територіями, а Путін отримав би значну пропагандистську перемогу, показуючи Захід як розколотий і непослідовний.
Виклик для Зеленського:
Без підтримки США Зеленському доведеться боротися зі значними труднощами. Хоча Європа могла б продовжити надавати деяку допомогу, її масштаби не відповідатимуть тим ресурсам, які Україна отримувала від США. У такому випадку Зеленському, можливо, доведеться вибирати між прийняттям потенційно невигідного мирного врегулювання або продовженням затяжного, дорогого конфлікту з обмеженими ресурсами.
Роль ЄС та НАТО:
Без участі США ЄС та НАТО змушені будуть зіткнутися зі своїми вразливими місцями у сфері безпеки. Це може підштовхнути Європу до стратегічної автономії, але це буде складний і тривалий процес. Якщо Європа зможе об'єднатися та суттєво інвестувати в свої оборонні можливості, це дозволить до певної міри збалансувати вплив Росії. Однак досягнення цього вимагатиме безпрецедентної співпраці та фінансування, що наразі є непевним.
Висновок
У короткостроковій перспективі перемога Трампа та подальший вихід США можуть бути вигідними для Путіна, дозволяючи йому закріпити досягнення в Україні та послабити позиції України на полі бою. Хоча Європа могла б спробувати посилити підтримку, замінити американську військову та фінансову підтримку буде важко. Росія може отримати перевагу, принаймні тимчасово, і будь-яка надія на перемогу України стане значно складнішою.
У довгостроковій перспективі зменшення ролі США в європейській безпеці може мотивувати ЄС зміцнювати свою оборону та прагнути стратегічної автономії, хоча цей перехід буде обтяжений викликами і не принесе негайних результатів. Зрештою, здатність Заходу стримувати агресію Росії значно послабиться без підтримки США, що може призвести до подальшої нестабільності в регіоні та за його межами.
Author Dr. Mohammad Zahoor https://www.kyivpost.com/opinion/41658
10.10.2024
Between wanting to help Ukraine and taking the necessary steps to ensure that help achieves its aim – victory – there seems to be an abyss. The West is now wavering above that abyss.
Dr. Mohammad Zahoor.
Betrayal and Promises: The West’s Dilemmas in Supporting Ukraine
Demonstrators hold up placards with the lettering 'Stop Putin' and 'Stand with Ukraine' during a protest against Russia's aggression and war in Ukraine, in downtown Budapest on April 30, 2022. More than 5.4 million Ukrainians have fled their country since Russia invaded two months ago, with tens of thousands joining their ranks every day, the United Nations says. Beyond the refugees, the International Organization for Migration (IOM) estimates more than 7.7 million people have been displaced within Ukraine, meaning that more than 13 million people overall have been uprooted by the conflict. (Photo by Attila KISBENEDEK / AFP)
The ongoing war in Ukraine has exposed a sharp contrast between the promises made by Western nations and the harsh realities faced by the Ukrainian people on the ground. While the West has pledged support, reports indicate that this response has often been inconsistent, hampered by logistical delays, ineffective supply chains, and geopolitical hesitations, all of which have real-world consequences for Ukraine’s sovereignty and security.
Delayed support and faulty ammunition
One of Ukraine’s most critical challenges has been the timely delivery of military aid. Analysts and military experts have argued that Western nations have delayed fulfilling Ukraine’s urgent requests, bogged down by bureaucratic processes. This delay has left Ukrainian soldiers in desperate circumstances on the frontlines, awaiting promised weaponry that fails to arrive on time. Such delays can be seen as a breach of trust, as the speed and effectiveness of support are vital in a war where the situation can shift rapidly.
Further complicating matters, reports of faulty munitions have exacerbated the struggles faced by Ukrainian forces. In warfare, precision and reliability are key; however, the delivery of substandard equipment puts lives at risk and can jeopardize entire operations. Western nations must not only ensure that military aid reaches Ukraine but that it functions properly upon arrival – an obligation that, at times, seems to have been overlooked.
Financial aid stalled amidst political maneuverings
The financial side of Western support has also faced significant hurdles. A staggering $60 billion in aid had been held up in the US Congress for more than six months, highlighting a troubling trend of political jockeying at the expense of urgent humanitarian and military needs. While politicians debate and bargain over resources, Ukrainian cities continue to face relentless attacks, civilians – including women and children – are forced to flee their homes, and soldiers die awaiting the aid that could change the tide of battles. This delay underscores a chilling reality: while Ukrainian lives are on the line, political posturing seems to take priority.
Constraints on military strategy
Additionally, the restrictions imposed by Western leaders on Ukraine’s military strategies have impaired its ability to fight effectively. The refusal to permit Ukraine to strike Russian arsenals within Russian territory effectively ties the hands of its military, creating an imbalanced battlefield. Russia, operating with fewer restrictions, can deploy its military without facing the same limitations. This disparity has allowed Russia to sustain its offensive, leading to the loss of key territories for Ukraine.
The impact of the US elections
As the US approaches a pivotal election, Ukraine’s situation becomes even more precarious. Former President Donald Trump has made his position clear – if elected, he intends to withdraw US support from the conflict, advocating for negotiations with Russia. This approach risks legitimizing Russia’s acts of aggression and could leave Ukraine in a vulnerable position, potentially forced to agree to terms that favor a stronger adversary. Should this stance gain traction, it could usher in a “rule of the jungle” scenario, where might triumphs over right, leaving nations like Ukraine at the mercy of more powerful neighbors.
The Middle East conflict’s impact
Since the Oct. 7, 2023, the West’s focus has shifted to the conflict involving Israel, Hamas, Hezbollah, Lebanon, and Iran. Resources have been rapidly deployed to support Israel, and the Russia-Ukraine war has seemingly vanished from Western media following Iranian missile strikes on Israeli territory. This represents another potential injustice to the Ukrainian people, who have already endured so much and may struggle to continue in the face of other geopolitical crises. The West must ensure that Ukraine continues to receive its share of financial and military aid, regardless of other global developments. Delays or excuses should not be tolerated when lives and sovereignty are at stake.
A call for unity and commitment
The promises made by the West to Ukraine must be translated into concrete actions that live up to the rhetoric. As the world watches this crisis unfold, it is crucial that Western nations not only reaffirm their commitment to supporting Ukraine but also provide stronger, more timely, and strategic aid. This conflict serves as a stark reminder of the cost of inaction and the importance of upholding the principles of sovereignty and freedom in the face of aggressive imperialism. Ukraine’s struggle is emblematic of a broader battle for democratic values worldwide, and it is vital that the West does not abandon its ally at this critical juncture.
Author Dr. Mohammad Zahoor
01.10.2024
Dr. Mohammad Zahoor
Zelensky’s Diplomatic Victory in the Face of Political Headwinds
Zelensky’s trip to the US looked at first as if it would be a disaster. But the Ukrainian president managed to make adjustments in mid-stream and come up with some positive results.
Ukraine's President Volodymyr Zelensky attends a press conference with US Vice President and Democratic
presidential candidate Kamala Harris in Washington, DC. (Photo by Drew ANGERER / AFP)
Editor’s note: Dr. Mohammad Zahoor is a former owner of the Kyiv Post (2009 - 2018)
The recent visit of Ukrainian President Volodymyr Zelensky to the United States for the 79th United Nations General Assembly had all the makings of a diplomatic disaster. The timing was precarious – just weeks before the highly contentious US presidential elections. His agenda seemed ambitious, even risky: meet with President Joe Biden, former President Donald Trump, presidential candidate from the Democratic Party, Kamala Harris, and several members of both the Democratic and Republican parties.
The initial leg of Zelensky’s tour, however, was met with significant political tension. His Sept. 22, 2024, visit to the Scranton Army Ammunition Plant in Pennsylvania stirred controversy. The factory produces 155mm artillery shells vital to Ukraine’s war effort, and Zelensky’s visit was a gesture of gratitude to the American people. But the optics were complicated: he was accompanied only by Democratic politicians, including Pennsylvania Governor Josh Shapiro and US Senator Bob Casey. Republicans were quick to criticize the visit as partisan, citing the exclusion of GOP lawmakers and the use of taxpayer funds, particularly since Zelensky had flown in on a C-17 Air Force transport plane.
Republicans saw the Scranton event as a political move to bolster Democratic candidates. Rep. Johnson penned a letter accusing Zelensky of turning the visit into a “politically contested battleground state” event designed to support Kamala Harris’s candidacy. Johnson’s critique was echoed by House Oversight and Accountability Chair James Comer, who vowed to investigate the potential misuse of government resources, accusing Zelensky of interfering in US elections.
The turbulence continued, with prominent Republicans like Donald Trump and his running mate, J.D. Vance, voicing strong opposition. Zelensky was particularly criticized for labeling Vance “too radical,” noting that the senator was willing to concede Ukrainian territory to Russia. Trump, meanwhile, dismissed any plans to meet with Zelensky, accusing him of refusing to strike a deal with Russia and ending the war.
Turning the tide
Despite the rocky start, Zelensky and his team deftly recalibrated their strategy. In a significant move, they arranged a bipartisan meeting with a group of US lawmakers. Both Democrats and Republicans participated, and the atmosphere of the meeting was described as positive and constructive. Lawmakers came away from the meeting reaffirming their commitment to supporting Ukraine.
Rep. Steny Hoyer expressed optimism following the meeting, stating, “There was bipartisan support for success in Ukraine, which is critically important.” Meanwhile, Rep. Brian Fitzpatrick noted that Zelensky provided a comprehensive update on Ukraine’s needs, the situation on the battlefield, and a list of individuals and businesses evading sanctions.
Zelensky’s team managed to downplay the absence of certain Republicans, including Johnson, as mere scheduling conflicts. The turning point came when Zelensky secured a private meeting with Donald Trump at Trump Tower in New York. After days of speculation about whether the meeting would happen, Trump praised Zelensky, citing a “very good relationship” with the Ukrainian leader. The meeting was an unexpected victory for Zelensky, given Trump’s initial refusal to engage.
During their discussion, Trump emphasized that a resolution to the conflict could be achieved quickly if he were elected, while Zelensky reaffirmed that Putin could not be allowed to win the war. The meeting demonstrated Zelensky’s ability to navigate the tricky waters of US politics, securing commitments from both political sides.
A diplomatic masterstroke
In addition to his political wins, Zelensky’s visit bore tangible results for Ukraine. Democratic presidential candidate Kamala Harris expressed her unwavering support for Ukraine. President Joe Biden went a step further, announcing an $8 billion aid package for Ukraine. This package included $5.5 billion in military assistance from the Department of Defense’s stockpiles, as well as $2.4 billion dedicated to air defense, munitions, and training to help Kyiv continue its fight against Russia.
While the visit began with controversy and partisan friction, it ultimately culminated in a diplomatic triumph for Zelensky and his team. What could have been a political misstep just six weeks ahead of the US elections turned into a major diplomatic victory, securing continued US support for Ukraine’s war effort and bolstering Zelensky’s position on the global stage.
The views expressed in this opinion article are the author’s and not necessarily those of Kyiv Post.
https://www.kyivpost.com/opinion/39813
01.10.2024
Мохаммад Захур
Хоча я мав значні бізнес-інтереси в Росії, як особисто, так і через групу ISTIL, на відміну від багатьох компаній, ми свідомо вирішили фактично розірвати зв'язки з Російською Федерацією ще у 2014 році. Це було прямою реакцією на незаконну анексію Криму Росією та вторгнення в Донецьк і Луганськ. Для нас порушення суверенітету України та початок конфлікту в цих регіонах зробили морально неможливим продовжувати будь-яку форму співпраці з Росією.
Варто зазначити, що, хоча ми зробили цей рішучий крок майже відразу, багато інших компаній продовжували свою діяльність у Росії, потребуючи ще вісім років і повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році, щоб нарешті переглянути свою присутність у країні. Що ще більше насторожує, навіть сьогодні деякі компанії залишаються активними в Росії, продовжуючи сплачувати податки режиму, який тепер широко визнаний за свою жорстоку агресію. Підтримуючи ці зв'язки, ці компанії фактично сприяють фінансуванню воєнної машини Росії. Роблячи це, вони ризикують стати співучасниками звірств, воєнних злочинів та масових вбивств, які здійснюють російські сили на українській землі.
01.09.2024
Сьогодні, 1 вересня, для мене особливий день, адже рівно 50 років тому я вперше ступив на українську землю. У 1974 році, будучи всього 19-річним студентом з Пакистану, я приїхав сюди за стипендією для вивчення металургії. Відтоді Україна стала невід'ємною частиною мого життя і моєї долі.
За ці 50 років я не лише побудував успішний бізнес, заснувавши компанію ISTIL Group, але й активно брав участь у соціальному та культурному житті країни. Інвестуючи понад 400 мільйонів доларів в українську економіку, я завжди вважав своїм обов’язком підтримувати країну, яка дала мені так багато.
Моя родина і я заснували благодійний фонд, який протягом багатьох років допомагає дітям, що потребують допомоги, а з початком війни активно підтримує гуманітарні зусилля в Україні. Я також пишаюся тим, що був одним з ініціаторів музичної премії YUNA і підтримав реставрацію Одеського оперного театру.
Україна подарувала мені не лише можливість реалізувати свої мрії, але й любов, віру та надію. За ці роки я став не просто стороннім спостерігачем, але справжнім другом України, завжди готовим підтримати її в найскладніші часи.
Сьогодні я хочу висловити свою найглибшу вдячність Україні та її народу за все, що вона мені дала. Ця країна назавжди залишиться в моєму серці, і я буду продовжувати робити все можливе, щоб підтримати її в цей важкий час.
З любов’ю та вдячністю, Мохаммад Захур
24.08.2024
Ціна підтримки України: Боротьба британського інвестора проти корупції та правової несправедливості.
Мохаммад Захур
Подумайте двічі, перш ніж інвестувати в Україну
Передісторія:
Мене звуть Мохаммад Захур, я громадянин Великої Британії та досвідчений інвестор, який присвятив понад 30 років і 400 мільйонів доларів економіці України. Будучи колишнім власником Kyiv Post, на той момент єдиної англомовної газети в Україні, я підтримував свободу слова і прозорість. Мої інвестиції охоплювали різні сектори, починаючи з Одеського морського порту і закінчуючи нерухомістю в Києві. Однак, незважаючи на мою відданість розвитку України, зараз я опинився втягнутим у кошмарну боротьбу проти корупції, правового свавілля та санкціонованих державою захоплень майна з боку Міністерства оборони України.
Проблема:
У липні 2024 року озброєні військові Міністерства оборони захопили майновий комплекс, яким моя компанія володіє з 2009 року. Цей захоплення було засноване на сумнівному судовому рішенні 2019 року, про яке я не знав до липня цього року. Це рішення нібито "повертало" майно Міністерству в якості доказу по давно закритій справі 2009 року, що не стосувалася нас. Незважаючи на кілька рішень Верховного Суду, що підтверджують моє право власності, Міністерство вирішило проігнорувати ці рішення, використовуючи корумповані суди та чиновників для того, щоб позбавити мене мого законно належного майна.
Широка стурбованість для Заходу:
Це не лише моя боротьба. Це попередження для західних країн, які продовжують надавати фінансову та військову підтримку Україні. Якщо у британського інвестора, глибоко залученого до розвитку України та підтриманого Верховним Судом, можуть незаконно відібрати майно, що це означає для інших іноземних інвесторів, дипломатів та компаній? Поки західні уряди виливають мільярди доларів в Україну для підтримки її військових зусиль, важливо задати питання: де підзвітність? Як ми можемо бути впевненими, що допомога, призначена для підтримки суверенітету України та її демократичного розвитку, не потрапить в руки корумпованих чиновників?
Чому це важливо:
Наслідки моєї справи виходять далеко за межі моєї особистої втрати. Вони ставлять під загрозу самі основи довіри, яку іноземні інвестори та уряди покладають на Україну. Якщо верховенство права може бути так легко обійдене в моєму випадку, це створює небезпечний прецедент для інших. Це особливо тривожно в країні, яка активно прагне до відновлення та залучення міжнародних інвестицій на тлі триваючого конфлікту.
Заклик до дії:
Я закликаю західні уряди, міжнародні організації та світове бізнес-спільноту вимагати більшої підзвітності від України. Триваюча війна не повинна бути виправданням для ерозії правових норм і експлуатації інвесторів. Оскільки Україна продовжує отримувати значну західну підтримку, вкрай важливо, щоб ця підтримка супроводжувалася умовами, які захищають верховенство права та забезпечують нетерпимість до корупційних практик.
Наступні кроки:
У найближчі місяці я розпочну кампанію з підвищення обізнаності про цю проблему на різних платформах, включаючи ЗМІ, X, Facebook, Instagram, YouTube та TikTok. Моя мета — домогтися того, щоб ця справа — і подібні до неї — отримали заслужену увагу західних ЗМІ та політиків. Я продовжу боротися за свої права в міжнародних судах, але мені потрібна підтримка світової спільноти, щоб висвітлити цю несправедливість.
Заключні думки:
Майбутнє України як демократичної нації залежить не тільки від її здатності захищати свої кордони, але і від її прихильності до принципів справедливості та верховенства права. Моя історія — це яскраве нагадування про ті небезпеки, які виникають, коли ці принципи порушуються. Я закликаю міжнародну спільноту ретельно подумати про ризики інвестування в Україну в поточних умовах і наполягати на реформах, які забезпечать справедливість і прозорість для всіх.
Мене звуть Мохаммад Захур. Я громадянин Великобританії, власник групи компаній «Істіл» та колишній власник англомовної газети «Kyiv Post» в Україні. Моя перша інвестиція в Україні була в Одеський морський порт 1993 року. З того часу моя група компаній інвестувала понад 400 мільйонів доларів у різні галузі української економіки.
Це продовження моєї статті, вперше опублікованої 3 жовтня 2018 року та згодом широко перевиданої.
Україна прагне залучати прямі іноземні інвестиції, але вони на мінімальному рівні. І не лише через війну. Процвітаюча корупція, проблеми у судовій та правоохоронній системі, рейдерські захоплення, відсутність верховенства закону, відсутність належного державного управління, безсилий уряд, концентрація влади в одних руках – це численні причини, які зупиняють потік інвестицій в Україну.
Я був власником Kyiv Post дев'ять років, і весь цей час я прагнув донести до суспільства як позитивні, так і негативні аспекти ведення бізнесу в Україні. Часто підкреслював усі «за» та «проти», надаючи читачам можливість самим вирішувати, інвестувати чи ні.
Після продажу Kyiv Post у квітні 2018 року тиск на мене відновився, але я не змінив свого прагнення до об'єктивності. Ми акцентували увагу на проблемах, з якими стикаються закордонні інвестори в Україні: корупція, рейдерство, несправедливі суди, прокурори, поліція, податкові органи, криміналітет тощо.
У 2015 році Kyiv Post підтримував Порошенка на початку його президентства, але потім ми помітили, що боротьба з корупцією не ведеться належним чином. Проблеми зростали, і ми почали критикувати Порошенка та його команду. У відповідь СБУ порушила кримінальну справу, пов'язану з незаконною реставрацією фасаду готелю «Лейпциг», але після надання всіх документів справу було закрито.
Проте наші неприємності не закінчилися. Далі ми зіштовхнулися з кількома рейдерськими атаками. Ось хронологія подій:
1. У липні 2009 року ми придбали комплекс будівель на земельній ділянці за адресою вул. Січових Стрільців (колишня вул. Артема) 24-А у Києві. Нерухомість знаходилася у приватній власності та була куплена у компанії, яка заплатила Міністерству оборони близько мільйона доларів.
2. У вересні 2009 року Господарський суд Києва визнав нас добросовісним покупцем. Це рішення було підтверджено всіма наступними інстанціями, включаючи Верховний Суд України у грудні 2009 року.
Ми зітхнули з полегшенням, вважаючи, що рішення вищого суду країни зупинить рейдерів раз і назавжди і вони більше не нападатимуть на нас.
3. У грудні 2010 року Київська міська рада ухвалила рішення про продаж нам земельної ділянки.
4. У лютому 2011 року було підписано договір купівлі-продажу ділянки.
5. У травні 2017 року ми повністю виплатили вартість ділянки та зареєстрували право власності на неї.
Проте наше переконання, що рішення Верховного суду покладе край рейдерським атакам, виявилося помилковим.
6. У грудні 2017 року наші права на земельну ділянку намагалася оскаржити компанія «Промбуд-М» за участю Міністерства оборони.
7. У січні 2018 року ми оскаржили в суді договір між Міністерством оборони та «Промбуд-М», у якому вони розпорядилися земельною ділянкою, що належить нам на праві власності.
8. 3 травня 2018 року суд ухвалив рішення на нашу користь. Це рішення залишено чинним постановою апеляційного суду від 01.07.2019 р.
9. 22 травня 2018 року суддя Владислав Демидов визнав недійсним рішення Київської міської ради щодо продажу нам землі.
10. 23 травня 2018 року, за іронією долі чи дивним збігом, рівно через день після підписання рішення проти нас, у судді Демидова сплинув термін суддівських повноважень. Однак цей «прощальний подарунок» судді нашим опонентам-рейдерам тривав менш як дев'ять місяців.
11. 4 лютого 2019 року апеляційний суд задовольнив нашу скаргу та скасував рішення судді Демидова.
12. 24 квітня 2019 року Верховний Суд залишив без змін рішення про визнання права власності на земельну ділянку за нами.
Після падіння Порошенка та перемоги Зеленського я сподівався, що погані часи для України закінчилися. Але цього не сталося. Ми знову зіткнулися з рейдерською атакою на той самий актив із боку чиновників Міністерства оборони.
13. У травні 2023 року моїй компанії натякали на наявність кримінальної справи і побічно вимагали гроші за її закриття.
14. 10 липня 2024 року озброєні військовослужбовці Міністерства оборони захопили наш майновий комплекс у Києві. Ми з'ясували, що підставою для захоплення стала сумнівна ухвала, винесена Шевченківським районним судом Києва у 2019 році. Ця ухвала, про яку моя компанія не знала до липня 2024 року, передбачала «повернення майнового комплексу» житлово-експлуатаційному управлінню Міністерства оборони у якості речового доказу у справі 2009 року проти посадової особи міністерства. Проте ця ухвала не поширювалася на мою компанію, власника майнового комплексу, і ми навіть не були учасником цієї справи.
Серйозні питання викликає той факт, що Шевченківський районний суд змінив вирок десятирічної давності, не повідомивши законного власника майна, право власності якого на майно підтверджено рішенням Верховного суду.
Виникають риторичні питання:
• Чому зміни були внесені у справу, датовану 2009 роком, у 2019 році, коли строк позовної давності закінчився понад три рази?
• Чому ця ухвала 2019 року спливла через п'ять років після її прийняття, коли строк позовної давності минув?
• Чому власник майна не був повідомлений, незважаючи на те, що він роками сплачував усі податки на майно та комунальні платежі?
• Чому для реєстрації майна було обрано реєстратора Якушинецької сільської ради Вінницької області, а не будь-якого реєстратора Києва?
• Як реєстратор міг оформити право власності на майно, якщо майно було під арештом податкової інспекції?
• Як реєстратор міг змінити власника майна, якщо майно було закладено третій особі?
• Що робила дюжина чорних позашляховиків із тонованим склом на місці рейдерського захоплення?
• Чому на місці рейдерського захоплення знаходився скандально відомий адвокат, який завжди представляє інтереси земельної мафії?
Найпростіша відповідь — ретельно сплановане рейдерське захоплення.
15. У липні 2024 року з метою чергової спроби тиску Міністерство оборони порушило кримінальну справу проти нас нібито за знищення майнового комплексу, хоча його стан з дати покупки не змінився.
Моя компанія володіла цим комплексом 15 років, неодноразово захищала свої права в судах, сплачувала податки, але врешті-решт втратила майно через корумповані суди та чиновники.
За часів Порошенка, іноземні дипмісії, ЗМІ та їхня присутність на судових засіданнях допомогли нашій справі. Цього разу публікація будь-якої статті, не на користь уряду, обходиться виданням викликом журналістів у ТЦК та ЗМІ бояться це публікувати. Я розумію, що в нинішніх реаліях Міноборони та суди ніколи не дадуть мені перемогти. Але я не здаюся. Навіть якщо програю всі суди в цій країні, я захищатиму свої права в міжнародному суді і подам позов проти держави Україна.
Перш ніж винести нашу справу на громадський огляд, я надіслав листи та прес-реліз кільком ключовим фігурам та організаціям, включаючи Президента України, UkrInvest, Transparency International, бізнес-омбудсмена, Американську торгову палату (членами якої ми вже довгий час є), МВФ, ЄБРР, Міністерству юстиції, Парламентському комітету боротьби з корупцією, міністру економіки, посольству ЄС, а також засобам масової інформації, таким як Новий Час, KyivPost, Kyiv Independent, Українська Правда, УНІАН, Інтерфакс та інші. На жаль, ніхто з одержувачів не вважав мого листа вартим уваги чи публікації, і навіть не потрудилися відповісти. Єдиним винятком став Офіс Президента, який відповів, що наш лист не відповідає їхньому формату, при цьому не звернувши уваги на зміст. Я вже переформатував лист відповідно до їхніх вимог і чекаю подальшої реакції.
Я розумію, що Україна зараз веде війну з боягузливим ворогом і що світова спільнота єдина в підтримці. Уряди можуть уникати висвітлення негативних новин, щоб уникнути реакції з боку платників податків. Проте така бездіяльність не сприяє вирішенню серйозних проблем, з якими стикаються іноземні та місцеві бізнес-спільноти через корумпованих чиновників та рейдерів. Уряди США, Великобританії та ЄС мають чинити тиск на Україну, щоб припинити таку практику. Проте залишається питання — до кого їм звертатися щодо виправлення ситуації, якщо навіть Офіс Президента звинувачується в неправомірних діях?
Сподіваюся, що дипломатична спільнота, країни-партнери України, бізнес-асоціації та інші агенції прочитають цю статтю і використають свій вплив для переконання української влади в тому, що невдоволення справжніх інвесторів, особливо тих, хто вклав понад 400 мільйонів доларів, говорить про провал зусиль щодо покращення інвестиційного клімату в Україні.
Також звертаюся до мого уряду Великобританії з проханням суворо контролювати використання грошей наших платників податків в Україні, та гарантувати, що вони не опиняться у руках корумпованих чиновників.
Предыстория
Меня зовут Мохаммад Захур. Я гражданин Великобритании и опытный инвестор, который посвятил более 30 лет и 400 миллионов долларов экономике Украины. Будучи бывшим владельцем Kyiv Post, на тот момент единственной англоязычной газеты в Украине, я всегда поддерживал свободу слова и прозрачность. Мои инвестиции охватывали различные сектора, начиная с Одесского морского порта и заканчивая недвижимостью в Киеве. Однако, несмотря на мою приверженность развитию Украины, сейчас я оказался втянутым в кошмарную борьбу против коррупции, правового произвола и санкционированных государством захватов имущества со стороны Министерства обороны Украины.
Проблема
В июле 2024 года вооруженные военные Министерства обороны захватили имущественный комплекс, которым моя компания владеет с 2009 года. Этот захват был основан на сомнительном судебном решении 2019 года, о котором я не знал до июля этого года. Решение якобы "вернуло" имущество Министерству в качестве доказательства по давно закрытому делу 2009 года, не касающегося нас. Несмотря на несколько решений Верховного Суда, подтверждающих моё право собственности, Министерство решило проигнорировать эти постановления, вместо этого используя коррумпированные суды и чиновников для того, чтобы лишить меня моего законно принадлежащего имущества.
Широкая озабоченность для Запада
Это не только моя борьба. Это предупреждение для западных стран, которые продолжают оказывать финансовую и военную поддержку Украине. Если у британского инвестора, глубоко вовлеченного в развитие Украины и поддержанного Верховным Судом, могут незаконно отобрать имущество, что это означает для других иностранных инвесторов, дипломатов и компаний? Пока западные правительства вливают миллиарды долларов в Украину для поддержки её военных усилий, важно задать вопрос: где подотчетность? Как мы можем быть уверены, что помощь, предназначенная для поддержки суверенитета Украины и её демократического развития, не попадет в руки коррумпированных чиновников?
Почему это важно
Последствия моего дела выходят далеко за рамки моей личной утраты. Они ставят под угрозу сами основы доверия, которое иностранные инвесторы и правительства возлагают на Украину. Если верховенство закона может быть так легко обойдено в моем случае, это создает опасный прецедент для других. Это особенно тревожно в стране, которая активно стремится к восстановлению и привлечению международных инвестиций на фоне продолжающегося конфликта.
Призыв к действию
Я призываю западные правительства, международные организации и мировое бизнес-сообщество требовать большей подотчетности от Украины. Идущая война не должна быть оправданием для эрозии правовых норм и эксплуатации инвесторов. Поскольку Украина продолжает получать значительную западную поддержку, крайне важно, чтобы эта поддержка сопровождалась условиями, которые защищают верховенство закона и обеспечивают нетерпимость к коррупционным практикам.
Следующие шаги
В ближайшие месяцы я запущу кампанию по повышению осведомленности об этой проблеме на различных платформах, включая СМИ, X, Facebook, Instagram, YouTube и TikTok. Моя цель - добиться того, чтобы это дело — и подобные ему — получили заслуженное внимание западных СМИ и политиков. Я продолжу бороться за свои права в международных судах, но мне нужна поддержка мирового сообщества, чтобы осветить эту несправедливость.
Заключительные мысли
Будущее Украины как демократической нации зависит не только от её способности защищать свои границы, но и от её приверженности принципам справедливости и верховенства закона. Моя история — это яркое напоминание о тех опасностях, которые возникают, когда эти принципы нарушаются. Я призываю международное сообщество тщательно подумать о рисках инвестирования в Украину в текущих условиях и настаивать на реформах, которые обеспечат справедливость и прозрачность для всех.
Меня зовут Мохаммад Захур. Я гражданин Великобритании, владелец группы компаний «Истил» и бывший собственник англоязычной газеты «Kyiv Post» в Украине. Моя первая инвестиция в Украине была в Одесский морской порт в 1993 году. С тех пор моя группа компаний инвестировала более 400 миллионов долларов в различные отрасли украинской экономики.
Это продолжение моей статьи, первоначально опубликованной 3 октября 2018 года и впоследствии широко переизданной.
Украина стремится привлекать прямые иностранные инвестиции, но они находятся на минимальном уровне. И не только из-за войны. Процветающая коррупция, проблемы в судебной и правоохранительной системе, рейдерские захваты, отсутствие верховенства закона, отсутствие надлежащего государственного управления, бессильное правительство, концентрация власти в одних руках – это многочисленные причины, которые останавливают поток инвестиций в Украину.
Я владел «Kyiv Post» девять лет, стремясь донести до общества как положительные, так и отрицательные аспекты ведения бизнеса в Украине. Часто подчёркивал все «за» и «против», предоставляя читателям возможность самим решать, инвестировать или нет.
После продажи «Kyiv Post» в апреле 2018 года давление на меня возобновилось, но я не изменил своего стремления к объективности. Мы акцентировали внимание на проблемах, с которыми сталкиваются зарубежные инвесторы в Украине: коррупция, рейдерство, несправедливые суды, прокуроры, полиция, налоговые органы, криминалитет и т.д.
В 2015 году «Kyiv Post» поддерживал Порошенко в начале его президентства, но затем мы заметили, что борьба с коррупцией не велась должным образом. Проблемы росли, и мы начали критиковать Порошенко и его команду. В ответ, СБУ завела уголовное дело, связанное с незаконной реставрацией фасада гостиницы «Лейпциг», но после предоставления всех документов дело было закрыто.
Однако наши неприятности не закончились. Далее мы столкнулись с несколькими рейдерскими атаками. Вот хронология событий:
1. В июле 2009 года мы купили комплекс зданий на участке земли по адресу ул. Сечевых Стрельцов (бывшая ул. Артема) 24-А в Киеве. Недвижимость находилась в частной собственности и была куплена у компании, которая заплатила Министерству обороны около миллиона долларов.
2. В сентябре 2009 года Хозяйственный суд Киева признал нас добросовестным покупателем. Это решение было подтверждено всеми последующими инстанциями, включая Верховный Суд Украины в декабре 2009.
Мы вздохнули с облегчением, полагая, что, решение высшего суда страны остановит рейдеров раз и навсегда и они больше не будут нападать на нас.
3. В декабре 2010 года Киевский городской совет принял решение о продаже нам земельного участка.
4. В феврале 2011 года был подписан договор купли-продажи участка.
5. В мае 2017 года мы полностью выплатили стоимость участка и зарегистрировали право собственности на него.
Однако наше убеждение, что решение Верховного суда положит конец рейдерским атакам, оказалось ошибочным.
6. В декабре 2017 года наши права на земельный участок пыталась оспорить компания «Промбуд-М» с участием Министерства обороны.
7. В январе 2018 года мы оспорили в суде договор между Министерством обороны и «Промбуд-М», в котором они распорядились принадлежащим нам на праве собственности земельным участком.
8. 3 мая 2018 года суд вынес решение в нашу пользу. Это решение оставлено в силе постановлением апелляционного суда от 01.07.2019 г.
9. 22 мая 2018 года судья Владислав Демидов признал недействительным решение Киевского городского совета о продаже нам земли.
10. 23 мая 2018 года, по иронии судьбы или странному совпадению, ровно через день после подписания приговора против нас, у судьи Демидова истек срок судейских полномочий. Однако этот «прощальный подарок» судьи нашим оппонентам-рейдерам продлился менее девяти месяцев.
11. 4 февраля 2019 года апелляционный суд удовлетворил нашу жалобу и отменил решение судьи Демидова.
12. 24 апреля 2019 года Верховный Суд оставил без изменений решение о признании права собственности на земельный участок за нами.
После падения Порошенко и победы Зеленского, я надеялся, что плохие дни для Украины закончились. Но этого не произошло. Мы снова столкнулись с рейдерской атакой на тот же актив со стороны чиновников Министерства обороны.
13. В мае 2023 года моей компании намекали на наличие уголовного дела и косвенно требовали деньги за его закрытие.
14. 10 июля 2024 года вооружённые военнослужащие Министерства обороны захватили наш имущественный комплекс в Киеве. Мы выяснили, что основанием для захвата послужило сомнительное определение (на языке оригинала - ухвала), вынесенное Шевченковским районным судом Киева в 2019 году. Это определение, о котором моя компания не знала до июля 2024 года, предусматривало «возврат имущественного комплекса» жилищно-эксплуатационному управлению Министерства обороны в качестве вещественного доказательства по делу 2009 года против должностного лица министерства. Однако это определение не распространялось на мою компанию, владельца имущественного комплекса, и мы даже не были участником этого дела.
Серьезные вопросы вызывает тот факт, что Шевченковский районный суд изменил приговор десятилетней давности, не уведомив законного владельца имущества, право собственности которого на имущество подтверждено решением Верховного суда.
Возникают риторические вопросы:
-
Почему изменения были внесены в дело, датированное 2009 годом, в 2019 году, когда срок исковой давности истек более трех раз?
-
Почему это определение 2019 года всплыло через пять лет после его принятия, когда срок исковой давности истек?
-
Почему владелец имущества не был уведомлен несмотря на то, что он годами платил все налоги на имущество и коммунальные платежи?
-
Почему для регистрации имущества был выбран регистратор Якушинецкого сельского совета Винницкой области, а не какой-либо регистратор Киева?
-
Как регистратор мог оформить право собственности на имущество, если имущество находилось под арестом налоговой инспекции?
-
Как регистратор мог изменить собственника имущества, если имущество было заложено третьему лицу?
-
Что делала дюжина черных внедорожников с тонированными стеклами на месте рейдерского захвата?
-
Почему на месте рейдерского захвата находился скандально известный адвокат, который всегда представляет интересы земельной мафии?
-
Самый простой ответ — тщательно спланированный рейдерский захват.
15. В июле 2024 года как очередная попытка давления, Министерством обороны возбуждено уголовное дело против нас якобы за уничтожение имущественного комплекса, хотя его состояние с даты покупки не изменилось.
Моя компания владела этим комплексом 15 лет, неоднократно защищала свои права в судах, уплачивала налоги, но в все же в конце концов, лишилась имущества из-за коррумпированных судов и чиновников.
Во время Порошенко, иностранные дипмиссии, СМИ и их присутствие на судебных заседаниях помогли нашему делу. В этот раз публикация любой статьи, не в пользу правительства, обходится изданиям вызовом журналистов в ТЦК и СМИ боятся это публиковать. Я понимаю, что в нынешних реалиях Минобороны и суды никогда не дадут мне победить. Однако, я не сдаюсь. Даже если проиграю все суды в этой стране, буду защищать свои права в международном суде и подам иск против государства Украина.
Прежде чем вынести наше дело на общественное обозрение, я направил письма и пресс-релиз нескольким ключевым фигурам и организациям, включая Президента Украины, UkrInvest, Transparency International, бизнес-омбудсмену, Американской торговой палате (членами которой мы являемся уже долгое время), МВФ, ЕБРР, Министерству юстиции, Парламентскому комитету по борьбе с коррупцией, министру экономики, посольству ЕС, а также средствам массовой информации, таким как Новое Время, KyivPost, Kyiv Independent, Украинская Правда, УНИАН, Интерфакс и другим. К сожалению, никто из получателей не счел мое письмо достойным внимания или публикации, и даже не потрудились ответить. Единственным исключением стало Офис Президента, который ответил, что наше письмо не соответствует их формату, при этом не обратив внимания на содержание. Я уже переформатировал письмо в соответствии с их требованиями и жду дальнейшей реакции.
Я понимаю, что Украина сейчас ведет войну с трусливым врагом, и что мировое сообщество едино в поддержке. Правительства могут избегать освещения негативных новостей, чтобы избежать реакции со стороны своих налогоплательщиков. Однако такое уклонение ничего не делает для решения серьезных проблем, с которыми сталкиваются иностранные и местные бизнес-сообщества из-за коррумпированных чиновников и рейдеров. Правительства США, Великобритании и ЕС должны оказать давление на Украину, чтобы прекратить такие практики. Однако остается вопрос — к кому им обращаться за исправлением ситуации, если даже Офис Президента также обвиняется в неправомерных действиях?
Надеюсь, что дипломатическое сообщество, страны-партнёры Украины, бизнес-ассоциации и другие агентства прочтут эту статью и используют своё влияние для убеждения украинской власти в том, что недовольство настоящих инвесторов, особенно тех, кто вложил более 400 миллионов долларов, говорит о провале усилий по улучшению инвестиционного климата в Украине.
Также обращаюсь к моему правительству Великобритании с просьбой строго контролировать, как будут использованы деньги наших налогоплательщиков в Украине, и гарантировать, что они не окажутся в руках коррумпированных чиновников.
ПРЕС-РЕЛІЗ
Доктор Мохаммад Захур, гуманітарні зусилля британського інвестора пакистанського походження в Україні: хроніка відданості та зради
Київ, Україна – 01 серпня 2024 р. – За шокуючим поворотом подій д-р Мохаммад Захур, британський
інвестор пакистанського походження, відомий своєю непохитною відданістю культурному, гуманітарному
та оборонному секторам України, був незаконно позбавлений об’єкту нерухомості в місті Києві.
Рейдерське захоплення об’єкту відбулося на підставі сумнівної ухвали суду 2019 року. І це при тому,
що на користь д-ра Мохаммада Захура є три рішення суду, включаючи Верховний Суд. Внесок д-ра
Мохаммада Захура в Україну впродовж десятиліть був величезним, починаючи від відновлення культури
та закінчуючи гуманітарною допомогою для порятунку життів.
Спадок внеску:
Культурне відродження:
Наприкінці 90-х років доктор Захур очолював відновлення Одеської опери, зберігши значну частину
української культурної спадщини.
Релігійна та промислова інтеграція:
Він фінансував будівництво каплиці на Донецькому металургійному комбінаті, поєднуючи духовну втіху
з промисловим прогресом.
Журналістська чесність:
Як безстрашний видавець KyivPost з 2009 по 2018 роки, він викривав корупцію в уряді та посадові
злочини та притягував владу до відповідальності.
Гуманітарні заходи:
Підтримка біженців:
Незважаючи на втрату десятків мільйонів доларів через окупацію Донецька та Луганська Росією, доктор
Захур зосередився на допомозі сотням внутрішньо переміщених біженців з Донбасу.
Медичні пожертви:
Його пожертви рятувального обладнання Центру дитячої кардіології та кардіохірургії в Києві
врятували життя понад 100 000 дітей з вадами серця.
Відповідь на COVID-19:
Під час пандемії COVID-19 його пожертвування рятівних ліків врятувало тисячі життів.
Міжнародне посередництво:
Евакуація з Афганістану:
Коли США покинули Афганістан, доктор Захур був посередником у порятунку 92 українських громадян,
координуючи дії ГУР, Пакистану та Афганістану.
Гуманітарні послуги під час війни:
Європейська координація:
-
Співпрацював з урядами Угорщини та Польщі для прийому українських іммігрантів та сприяння їх
переходу до ЄС.
-
Узгодив з урядом Бельгії організацію тимчасового проживання вимушених переселенців з України.
-
Заснував три хостели за межами Франкфурта для 700 іммігрантів.
-
Спонсорував українських громадян у Великобританії.
-
Організовував благодійні концерти та зустрічі для українських біженців в Угорщині, Польщі, Німеччині, Італії та Бельгії.
-
Відправляв щоденні запаси медикаментів і продовольства в перші місяці війни.
Підтримка оборони:
Захисне посередництво:
-
Завдяки своїм широким зв’язкам організував доставку оборонного обладнання в Україну в перші дні
війни.
-
Дозволив СБУ використовувати свій готель, що будується, для моніторингу правопорядку в Києві.
-
Понад два роки розміщував групу територіальної оборони на території свого ВЦК.
-
Сприяв поставці з Пакистану в Україну 8 літаків C-130, наповнених гуманітарною допомогою, і
переконав Пакистан надавати значну підтримку Україні в майбутньому.
-
Сприяв 25% чеської ініціативи для України через свої контакти.
Серйозна несправедливість:
Незважаючи на його величезний внесок, 10 липня 2024 року, лише через два дні після боягузливої
російської атаки на Охматдит, дюжина озброєних військовослужбовців квартирно-експлуатаційного
управління Міністерства оборони в супроводі своїх покровителів із земельної мафії на чорних
позашляховиках та горезвісного адвоката замість того, щоб врятувати людей під уламками Охматдиту,
вчинили нахабний напад на власність підприємства доктора Захура в центрі Києва. Цей кричущий вчинок
призвів до того, що його майно було незаконно захоплено, і очевидці побачили цей крок як зловживання
владою та зраду відданого гуманітарного діяча.
Передісторія:
З 2009 року приватному підприємству «Паркер Плюс» належить майновий комплекс за адресою м. Київ,
вул. Січових Стрільців, 24А. У 2010 році Київрада відкрито виділила в оренду підприємству земельну
ділянку під майновим комплексом. Міністерство оборони України ніколи не володіло цим майном, що
підтверджено трьома судовими рішеннями:
-
Рішення Верховного Суду від 2009 р.;
-
Рішення Верховного Суду 2019 р.;
-
Рішення апеляційного суду від 2019 р.;
У 2018 році квартирно-експлуатаційне управління Міноборони та прокуратура намагалися незаконно
заволодіти цим майном, історія активно висвітлювалася в ЗМІ:
-
Публікація 24tv.ua від 23 листопада 2018 року
-
Публікація Glavcom.ua від 19.10.2018
-
Публікація Delo.ua від 03.10.2018
-
Публікація Propertytimescom.ua від 08.10.2018
-
Публікація Liga.net від 7 жовтня 2018 року
Верховний Суд підтвердив право власності компанії доктора Захура.
Сумнівна ухвала суду:
Шевченківський районний суд Києва виніс ухвалу у 2019 році. За іронією долі - лише через кілька
місяців після фінального рішення Верховного Суду на користь доктора Захура. Ця ухвала 2019 року,
про яку компанія доктора Захура не знала до липня 2024 року, передбачала «повернення майнового
комплексу» квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони як речового доказу у справі
2009 року проти посадовця міністерства. Однак ця ухвала не стосувалася компанії доктора Захура.
Серйозні питання викликає той факт, що Шевченківський районний суд змінив вирок десятирічної
давнини, не повідомивши законного власника майна, на користь якого прийняв рішення Верховний Суд.
Виникають риторичні запитання:
-
Чому ця ухвала спливла через п'ять років після її прийняття?
-
Чому власник майна не був поінформований, незважаючи на те, що роками сплачували всі податки на нерухомість та комунальні платежі?
-
Чому для реєстрації майна було обрано реєстратора Якушинецької сільської ради Вінницької області,
а не будь-якого реєстратора Києва?
-
Що робили на місці рейдерського захоплення дюжина чорних позашляховиків з тонованими вікнам
Виявляється, відповідь – ретельно сплановане рейдерське захоплення.
Корупція та залякування:
Рік тому Істіл Груп натякали на наявність кримінальної справи і опосередковано вимагали гроші за її
закриття. Проте Істіл Груп, група компаній Мохаммада Захура з міжнародними інвестиціями та
репутацією, категорично відмовляється давати хабарі.
Новий кримінальний тиск:
Нещодавно Істіл Груп стало відомо, що проти Підприємства порушено кримінальну справу нібито за
знищення вищезазначеного майнового комплексу. Обґрунтування для порушення кримінальної справи
вражає. Так, військова прокуратура, будучи обізнаною про те, що законним власником майнового
комплексу є Підприємство, будучи учасником усіх судових процесів, в яких Верховним Судом визнано
право власності Підприємства на Майновий комплекс та земельну ділянку, у своїй віртуальній
реальності в односторонньому порядку передає зазначений майновий комплекс на зберігання
Підприємству, при цьому навіть не повідомляє Підприємство про це. Стан Майнового комплексу з дати
набуття його у власність Підприємства взагалі не змінився. Істіл Груп сприймає такі дії не інакше
як чергову спробу тиску.
Подальші наміри:
Істіл Груп готує ще один позов після трьох виграних попередніх судів, щоб знову довести своє право
власності. Поки в країні йде війна, ці корупціонери займаються відвертим рейдерством, що є ганьбою
для України.
Міністр оборони, пан Умєров, повинен притягнути до відповідальності корумпованих чиновників
квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони та їхні корисливі інтереси із земельною
мафією.
Вклавши в Україну понад 400 мільйонів доларів, Істіл Груп більше не терпітиме такого ставлення до
лояльного інвестора.
-
Він не лише боротиметься за захист своїх інвестицій в українському суді, а й паралельно готуватиме
позов щодо інвестиційного спору проти держави Україна, який незабаром отримає Міністерство юстиції України від юристів Мохаммада Захура.
-
Подібним чином, Великобританія, США, ЄС та інші дипломатичні місії також будуть проінформовані про проблему.
-
Окрім місцевих українських ЗМІ, наша компанія зі зв’язків з громадськістю також звернеться до FT, WP, NYT, Spiegl, Politico та Forbes, щоб висвітлити цю історію та наполягати на тому, щоб Міністерство оборони покарало винних і повернуло майно його законному власнику.
Контактна інформація
З подальшими запитаннями звертайтеся до: п. Сергій Члечко
Тел.: +380503330701
Електронна пошта: sergey@istilgroup.com
Про Мохаммада Захура
Доктор Мохаммад Захур є видатним інвестором пакистанського походження з британським громадянством,
чий внесок в Україну охоплює десятиліття та включає значну культурну, гуманітарну та оборонну
підтримку. Його непохитна відданість країні врятувала незліченну кількість життів і зміцнила
стійкість України перед обличчям лиха.
Цей прес-реліз має на меті підкреслити значні внески інвестора та несправедливе ставлення, яке він
отримав у відповідь.